Російська мова як лінгва франка в Україні: семантичне навантаження та функціональна роль

Abstract

UK: Здійснюється аналіз семантичного навантаження та функціональної ролі російської мови на території України. Сучасний стан вживання російської мови в мовних практиках населення України розглядається як об’єктивний результат історичного поступу, за якого російська мова штучно та примусово впроваджувалась у різні сфери життя: від освіти до побуту. Робиться висновок, що для багатьох етносів та народностей, використання російської мови носить в першу чергу утилітарний та функціональний характер: вона вживається перш ша все як вимушений та звичний засіб комунікації. Звісно, це віддаляє народності від власних мов і власних культур. У даній ситуації вбачаються чинники маргіналізації. Відповідно, державна мовна політика має бути в першу чергу спрямована в напрямку зменшення комунікативної функціонального навантаження російської мови з паралельним підвищення комунікативної ефективності української. EN: The socio–cultural dynamics of this stage a number of multidimensional unfolding and folding processes under pressure of globalization. The changes resulted in a large “open” cultures and social environment and high communicative. Violation of traditional forms of social and personal life transformation leads to the phenomenon of marginality and, consequently, updates its thinking. The basic starting point of the analysis should be a rethinking of the historical forms of marginalization, which is the purpose of this research raises intelligence. In different historical periods from the ancient tradition close to the nineteenth century in European civilization marginality is understood as a social and spiritual position that does not fit into the main cultural dominance and installation. Depending on the flatness and rigidity of these plants marginality also acquired their more or less categorically. Thus, the “cradle” can be considered marginal medieval town. Today marginality becomes also key characteristics of timelessness and extrastructural that draws parallels between our era and the era of the Middle Ages. RU: Социокультурная динамика начала XXI века разворачивается рядом многомерных и сложных процессов, находящихся под давлением условий глобализации. Изменения обусловили большую “открытость” культур и социальной среды и высокую коммуникативность. Нарушение традиционных форм общественной и личной жизнедеятельности приводит к трансформации самого феномена маргинальности и, как следствие, актуализирует его переосмысление. Базовой отправной точкой такого переосмысления должен стать анализ исторических форм маргинальности, что и является целью данной научной разведки. В разные исторические эпохи от античной традиции до самого XIX века в европейской цивилизации маргинальность понималась как социальная и духовная позиция, которая не вписывается в основные культурные доминанты и установки. В зависимости от категоричности и жесткости этих установок маргинальность также приобретала своих более или менее категоричных форм. Так, “колыбелью” маргинального можно считать средневековый город. Сегодня маргинальность приобретает также ключевые характеристики вневременности и внеструктурности, что проводит параллели между нашей эпохой и эпохой Средневековья.