«Іфігенія в Тавриді» Ѓете: гармонія змісту та форми

Abstract

UK: У статті досліджується ґетевська інтерпретація міфу про Іфігенію та форма її реалізація у творі. Античність у драмі дозволяє Ґете "змоделювати" ідеальний сюжет, що виражає програму Просвітництва. В образі Іфігенії поет втілює свій ідеал: шляхетна простота й спокійна велич героїні помножені на новий дар красномовство, здатні очистити від моральної мерзенності рід Тантала й змінити криваві традиції Тавриди. Дотримуючись основних принципів давньогрецької трагедії, Ґете зміщує акценти із зовнішньої інтриги: викрадення культового зображення Діани, на сповнену психологічного напруження лінію зцілення брата сестрою.

EN: The article deals with the interpretation of Iphigenia’s myth by J.W. Goethe. In search of aesthetic ideal and its appropriate form the author appeals to ancient Greek plot about Agamemnon’s daughter and drama, which is rooted in classic Greek tragedy. Antiquity in drama allows him to model an ideal plot, which expresses the programme of the Enlightenment. Full of progress optimism Goethe displayed the process of person’s spiritual and cultural liberation from inhumane past. Drama “Iphigenia in Tauris” represents not only the turnabout in poet’s world-view, but also the embodiment of foundations of new classic in Germany. Stick to Winckelmann’s conception of antiquity, Goethe embodied his ideal in Iphigenia’s image: noble simplicity and calm majesty multiplied by new gift of eloquence are able to clear Tantalus’s family from moral abomination and change bloody traditions in Tauris. Followed main principles of classic Greek tragedy he moved a stress from outward intrigue: stealing Diana’s religious image to the full of psychological tension storyline of healing the brother by the sister. Composition and language of the play are influenced by classicism rules. Goethe also changed an initial prose variant of work into poetical one, which seemed to him right esthetic form for giving the material proper aura and harmony. RU: В статье исследуется гетевская интерпретация мифа об Ифигении и форма ее реализация в произведении. Античность в драме позволяет Гете "смоделировать" идеальный сюжет, который выражает программу Просвещения. В образе Ифигении поэт воплощает свой идеал: благородная простота и спокойное величие героини умножены на новый дар красноречие, способны очистить от моральной скверны род Тантала и изменить кровавые традиции Тавриды. Соблюдая основные принципы древнегреческой трагедии, Гете смещает акценты из внешней интриги: похищение культового изображения Дианы, на преисполненную психологического напряжения линию исцеления брата сестрой